Логотип персонального сайта І.Лимана
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)

Дослідники історії Південної України, т. 2

Персоналії дослідників

Оксман Юліан Григорович

Валерій Левченко

(30.12.1894 (11.01.1895), м. Вознесенськ Херсонської губернії – 15.09.1970, м. Москва) – доктор філологічних наук, професор.

У 1912 р. закінчив Вознесенську гімназію. У 1912 – 1913 рр. навчався у Гейдельбергському та Бонському університетах. У 1913 – 1917 р. навчався на слов’яно-російському відділенні історикофілологічного факультету Санкт-Петербурзького університету. 20 травня 1917 р. залишений при кафедрі історії російської літератури для підготовки до професорського звання.

У 1917 – 1918 рр. – помічник начальника архіву Міністерства народної освіти. У 1917 р. – учасник підготовки та проведення реформи архівної справи. У 1918 – 1919 рр. – завідуючий сектором цензури та друку Центрархіву РРФСР.

З лютого 1920 р. до вересня 1923 р. жив та працював в Одесі: член Одеського губернського революційного комітету (1920 – 1922 рр.), очолив губернське архівне управління та роботу зі створення губернського історичного архіву. Провів перевірку та впорядкування архіву Управління Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора, архіву Управління Одеського навчального округу і Одеського міського самоуправління, Канцелярії Одеського градоначальника, Запорозької Січі, зареєстрував п’ятдесят сім одеських архівів та прийняв на збереження сім приватних архівів.

Працював у чотирьох вишах Одеси: приват-доцент Новоросійського університету (лютий-травень 1920 р.), викладач гуманітарно-суспільного інституту (1920 – 1921 рр.), професор інституту народної освіти (1920 – 1923 рр.) і археологічного інституту (1921 – 1922 рр.). У вересні-грудні 1922 р. – завідуючий музейно-архівно-бібліотечним відділом факультету політичної освіти Інституту народної освіти. З травня 1921 р. до вересня 1922 р. – ректор Археологічного інституту.

У 1923 – 1936 рр. – управляючий Третім відділенням юридичної секції Петроградського відділення Центрархіву, професор кафедри архівознавства та літературного джерелознавства Петроградського університету. У 1924 – 1926 рр. – співредактор істориколітературного видання “Антей”. З 1932 р. до 1936 р. – учений секретар, а згодом заступник директора з наукової роботи Інституту російської літератури АН СРСР. У 1933 – 1936 рр. – член Пушкінської комісії АН СРСР та член Президії Ленінградської міської Ради депутатів. У 1933 – 1935 рр. – член секції Всесоюзного товариства колишніх політкаторжан і засланих поселенців.

У 1930, 1931 і 1936 рр. заарештовувався. Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 15 червня 1937 р. засуджений до 5 років таборів. У 1941 р. отримав новий термін – 5 років.

Звільнений 6 листопада 1946 р.

У 1947 – 1949 і 1954 – 1958 рр. – професор, у 1950 – 1952 рр. – старший викладач, у 1952 – 1954 рр. – асистент Саратовського університету.

У 1958 – 1964 рр. – старший науковий співробітник Відділу російської літератури Інституту світової літератури АН СРСР. Від 1965 р. до 1968 р. працював професором-консультантом кафедр історії СРСР та історії російської літератури Горьківського університету.

Сфери наукових інтересів: історія літератури та суспільнополітичних рухів XIX – на початку ХХ ст., історія аграрних відносин та журналістики на теренах Південної України у першій половині ХІХ ст., декабристознавство, текстологія, археографія, джерелознавство, літературознавство, архівознавство, пушкінознавство, біографістика.

Ю.Г. Оксман у галузі історії відомий як автор публікацій архівних матеріалів з проблематики декабристського руху, дослідження якої розпочав з часів перебування в Одесі. Упорядник та редактор низки збірок з історії декабристознавства. Дослідник і знавець архівів та інших документальних джерел з історії літератури й громадської думки, організатор наукової діяльності в області архівної справи на півдні України.

Автор і упорядник близько 200 наукових праць (зокрема, упорядник близько 10 археографічних видань, 3 монографій, 3 брошур, близько 200 наукових статей).

Публікації про Ю.Г. Оксмана та рецензії на його праці:

Из пришлого нашей литературы // Вісті / Известия. – Одеса, 1922.

Берков Н.П. Ю.Г. Оксман – литературовед // Вестник Ленинградского университета. Серия истории, языка и литературы. – Л., 1962. – Вып. 3.

Богаевская К.П. Возвращение: О Юлиане Григорьевиче Оксмане // Литературное обозрение. – № 4. – 1990. – С. 100 – 112.

“Человек жизнерадостный и жизнедеятельный…” (Набросок портрета Ю.Г. Оксмана по материалам его архива) / Обзор А.Д. Зайцева // Встречи с прошлым. – Вып. 7. – М., 1990. – С. 525 – 566.

Боровой С. Воспоминания. – М.-Иерусалим, 1993. – С. 95, 98, 103 – 107, 375.

Аппатов С.И., Дёмин О.Б., Першина З.В. Историческая наука в Одессе за 200 лет // Очерки развития науки в Одессе. – Одесса, 1995. – С. 484.

Богаевская К.П. Из воспоминаний // Новое литературное обозрение. – 1996. – № 21. – С. 112 – 129.

Білоусова Л. Видатний архівіст України // Юг. – 1998. – 23 декабря.

Малінова Г. Оксман Юліан Григорович // Українські архівісти: Біобібліографічний довідник. – Вип. 1 (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. – С. 259 – 260.

Возвращение Юлия Оксмана // Малінова Г.Л. З під покрова таємниці… – Одеса, 2002. – С. 40 – 59.

Латиш Ю.В. Дослідження декабристського руху в південному регіоні України // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т. 32. Вип. 19. Історичні науки. – Миколаїв, 2004. – С. 124 – 127.

Левченко В.В. Оксман Юліан Григорович // Одеські історики.

Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 271 – 275.

Левченко В.В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920 – 1930 рр.): позитивний досвід невдалого експерименту. – Одеса: ТЕС, 2010. – С. 114, 122 – 123, 143, 147, 197 – 198, 251, 262, 281 – 282, 304 та ін.

Левченко В.В. До наукової біографії декабристознавця Ю.Г. Оксмана: одеський період життя // Декабристи в Україні: дослідження й матеріали. – Т. 7. – К.:, 2013. – С. 391 – 399.

Книги Ю.Г. Оксмана, що стосуються історії Південної України:

Литературный музеум (Цензурные материалы І-го отд. ІV секции Государственного архивного фонда) / Под ред. А.С. Николаева и Ю.Г. Оксмана. – Т. І. – СПб., 1921. – 420 с.

Декабристы. Неизданные материалы и статьи / Под ред. Б.Л. Модзалевского и Ю.Г. Оксмана. – М., 1925. – XVI, 336 с.

Бунт декабристов: юбилейный сборник 1825 – 1925 / Под редакцией Ю.Г. Оксмана, П.Е. Щеголева. – Л.: Былое, 1926. – 400 с.

Декабристы. Отрывки из источников / Сост. Ю.Г. Оксман. – М.-Л.: Государственное издательство, 1926. – 489 с.

Найважливіші статті Ю.Г. Оксмана, що стосуються історії Південної України:

Константиновская легенда в Херсонщине (Эпизод из истории аграрних волнений после 14 декабря 1825 г.) // На помощь! – 1921. – 15 августа.

Одесские вольнодумцы пушкинской поры // Былое. – № 21. – 1923. – С. 49 – 56.

Кирилло-Мефодиевцы в Новороссии (Обзор материалов одесского архивного фонда) // Борьба классов. – № 1–2. – 1924. – С. 251 – 257.

Отзвуки декабрьских событий 1825 г. в Новороссии // Декабристы. Неизданные материалы и статьи. – М., 1925. – С. 53 – 96.

Отклик московских промышленников на антиеврейские безпорядки. 1881 г. // Красный архив. – Т. 1. – 1926. – С. 258 – 260.

Одеське “гніздо змови” 1825 року (Спроба перегляду питання про базу “декабризму” на Україні) // Прапор Марксизму. – 1928. – № 1. – С. 165 – 207.

Новейшая украинская литература о Шевченко и КириллоМефодиевцах // Каторга и ссылка. – Кн. 5. – 1929.

Восстание Черниговского полка (Обзор источников, публикаций и исследований) // Восстание декабристов. – Т. VI. – М.; Л., 1929. – С. IX-LXVII.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2004 – 2019 І.Лиман

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 193

Модифіковано : 6.08.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.