Початкова сторінка

Ігор Лиман (Бердянськ)

Персональний сайт історика України

?

Кочубинський Олександр Олександрович

Олександр Музичко

(22.10.1845, м. Кишинів – 13.05.1907, м. Одеса) – доктор слов’яно-руської філології (1877 р.), ординарний (1877 р.) та заслужений (1896 р.) професор.

З родини священика. Дитячі та юнацькі роки провів в Аккермані, який вважав своїм рідним містом. Закінчив історикофілологічний факультет Московського університету (1867 р.).

Найбільший вплив на формування його історичних поглядів мав професор Ніл Попов. У 1871 – 1907 рр. викладав слов’янознавчі дисципліни в Новоросійському університеті Одеси. Редактор “Записок” університету, декан історико-філологічного факультету (1903 – 1905 рр.). Найбільшу увагу приділяв історії чехів та поляків.

Декілька років викладав на Одеських вищих жіночих курсах.

Учнями професора були В. Мочульський, М. Попруженко, С. Кульбакін, Є. Будде, С. Вілінський та інші. Учасник археологічних з’їздів у Російській імперії. Починаючи з кінця 1860-х рр. регулярно відвідував з науковими відрядженнями слов’янські країни. Зокрема, досліджував українську мову Східної Галичини.

Дійсний член Одеського товариства історії і старожитностей (1883 р.), Грецького та Чеського наукових товариств, Московського археологічного товариства, Грецького товариства у Константинополі, Чеської Академії Наук. Один із засновників Історико-Філологічного товариства при Новоросійському університеті (1889 р.), зокрема, його візантійського відділення.

Почесний громадянин м. Аккерман (1899 р.). Кавалер сербського ордену Савви ІІІ ступеню (1891 р.). Нагороджений преміями Санкт-Петербурзької Академії Наук: митрополита Макарія (1887 р.), графа Уварова (1900 р.).

Як історик Південної України, один з перших звернувся до середньовічної історії Аккермана, використавши дані епіграфіки.

Археологічні дослідження науковець проводив, зокрема, у районі с. Нерубайське, знайшовши скарб запорозьких козаків. З археологічними студіями була пов’язана пам’яткоохоронна діяльність історика. Він брав участь в обстеженні та спробах збереження Судацької та Аккерманської фортець. У 1896 р. здійснив подорож на нижній Дністер, де обстежив кургани та інші пам’ятки біля села Троїцьке.

Публікації про О.О. Кочубинського та рецензії на його праці:

Карский Е.Ф. А.А. Кочубинский (Некролог) // Русский филологический вестник. – 1907. – № 3. – С. 218 – 219.

Попруженко М.Г. Историко-литературные труды профессора А.А. Кочубинского. – Одесса, 1909. – 15 с.

Лаптева Л.П. История славяноведения в России в ХІХ веке. – М., 2005. – С. 753 – 789.

Баранник Л.Ф., Самойлов Ф.О. Кочубинський О.О. // Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник. – Т. 3. – Одеса, 2005. – С. 134 – 140.

Вибрані праці О.О. Кочубинського, що стосуються історії Південної України:

Лапидарные надписи ХV ст. из Белгорода, что ныне Аккерман // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1889. – Т. XV. – С. 506 – 548.

Поездка на нижний Днестр в с. Троицкое // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1896. – Т. XIX. – Смесь. – С. 1 – 11.

Граф Андрей Иванович Остерман и раздел Турции: Из истории восточного вопроса // Записки Императорского Новороссийского университета. – Т. 74. – 1899. – С. 1 – 526.

Тира (Тирас) – Белгород-Аккерман и его новая лапидарная надпись от 1454 г. // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1901. – Т. XXIII. – С. 79 – 198.