№ 10 1776, вересня 12. – Витяг з відомості, складеної в Переяславській духовній консисторії про духовні правління, їхніх присутніх та приказних служителів, які мають бути переведені до складу Слов’янської та Херсонської єпархії
Ведомость
сколко в имеющей отойтить з епархии Переяславской в Славенскую Новороссийской губернии монастырей, в них монашествующих, також духовных правлений, в них присудствующих и приказных служителей, сочинена по указу Святейшаго Правительствующаго Синода 1776 года сентября 12 дня.
| Число | |||
| В городе Елисавете | Духовных правлений | Присудствующих | Приказных служителей |
| Духовное протопопское правление | 1 | ||
| В нем присудствующие | |||
| Протопоп Елисаветградской провинции Павел Базилевич | 1 | ||
| Соборный священник Феодор Цинтилович | 2 | ||
| Соборный священник Иоанн Волчанецкий | 3 | ||
| он же и писарь | |||
| Приказные служители | |||
| Канцелярист Данило Бачевский | 1 | ||
| Писец Косма Андреев | 1 | ||
| Писец Иван Ожинский | 1 | ||
| Итого | |||
| Духовное правление | 1 | ||
| Присудствующих | 3 | ||
| Приказных служителей | 3 | ||
Монастырей в Новороссийской губернии до епархии Переяславской принадлежащих не было и ныне не имеется…
РДІА, ф. 796, оп. 56, спр. 436, арк. 307.
Примітки
Павел Базилевич призначений протопопом Єлизаветградської провінції 1 січня 1773 р. Вже в травні того ж року Базилевич звернувся до Переяславського єпископа Іова стосовно залишення в Єлизаветградській провінції лише одного протопопського правління. Єпархіальний архієрей з цього приводу 29 травня того ж року виніс резолюцію, якою інші, крім Єлизаветградського, протопопські правління мали бути ліквідовані, а замість них сформовані намісні правління, прямо підпорядковані правлінню Єлизаветградському. У результаті П. Базилевич отримав під свою юрисдикцію призначеного 7 травня 1775 р. для Жовтого гусарського полку намісника В. Скібінського, який став порядкувати справами колишнього Криловського правління, призначеного 30 червня (липня ?) того ж року для Молдавського гусарського полку намісника А. Зеньковського, а також намісника В. Россінського, якому 1 вересня 1775 р. було доручено вести духовні справи Чорного гусарського полку, раніше залежного від Новомиргородської протопопії.