Логотип персонального сайта І.Лимана
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)

Православна церква на півдні України
(1775 – 1781)

Словник застарілих та рідковживаних слів

Акафіст — особлива служба на честь Ісуса Христа, Божої Матері чи святого, яка здійснюється стоячи.

Аколіт — кандидат на отримання сану.

Антимінс — чотирикутний, із льняної чи шовкової тканини плат, на якому зображується положення Христа в труні; по кутах розміщуються зображення чотирьох євангелістів, а на верхній стороні вшиваються частинки мощей.

Апостол — богослужебна книга, яка включає книги Нового Завіту: Діяння святих апостолів, соборні послання і послання апостола Павла (крім книги Апокаліпсис), призначена для читання в церкві. У ній знаходиться покажчик апостольських читань, приурочених до днів церковного року.

Апробувати — схвалити.

Артикули — статті, статут.

Архієпископ — представник вищої ступені церковної ієрархії; один з титулів єпископа.

Архієрей — представник вищої церковної ієрархії.

Архімандрит — почесний титул, яким називались ігумени найважливіших монастирів єпархії.

Аршин — міра довжини, у XVIII ст. дорівнювала 71,12 см.

Астролябія — прилад для вимірювання кутів, що використовувався, зокрема, для астрономічних та геодезичних спостережень.

Атестат — посвідчення, послужний список з біографічними даними.

Аудитор — військовий чин, запроваджений у Росії за Петра І. Поєднував обов’язки справочинника, секретаря і прокурора.

Білет — свідоцтво.

Білець — особа, яка перебувала в монастирі на послушенстві, очікуючи постригу.

Благовісник — тлумачне Євангеліє Фіофілакта, єпископа Болгарського.

Благочинний — духовна посада середньої ланки. Безпосередньо контролював діяльність парафіяльного духовенства.

Бригадир — військовий чин, запроваджений Петром І; посідав положення між полковником і генерал-майором.

Бургомістр — посадова особа органів міського самоврядування. Очолював роботу магістрату та ратуші.

Верста — давня міра довжини. Наприкінці XVIII ст. дорівнювала 500 сажнів (1066,8 метра).

Вершок — міра довжини. 1 вершок = 1/16 аршина.

Вибійка — набивна тканина.

Виверження — позбавлення сану.

Високоурочисті дні — дні сходження на престол та коронації монарха, народження та тезоіменитства імператора, імператриці, наслідника та його дружини.

Вівтар — частина храму, призначена для священнослужителів і відокремлена від середньої частини храму високим іконостасом. У вівтарі знаходиться престол з антимінсом, хрестом, Євангелієм. У вівтарі зазвичай знаходиться і жертовник.

Відро — дометрична міра об’єму рідини, яка дорівнювала 12,3 л.

Військова колегія — центральна державна установа в Російській імперії. Відала рекрутськими наборами, підготовкою офіцерів, фінансуванням армії, її озброєнням, постачанням, будівництвом військових споруд.

Вікарний священик — особа, яка тимчасово виконувала обов’язки парафіяльного священика.

Воздух — див. Покров.

Волохи — вихідці з Волощини, або Валахії, сучасної території Румунії.

Восприємники — хрещені батько та матір.

Восьмигласник — див. Октоїх.

Вящий — більший, значніший.

Гард — споруда для лову риби чи полегшення переправи у вигляді штучної перепони, яка перегороджувала річку.

Генерал-ад’ютант — почесне звання наближених до монарха осіб; обирався з генералів за особистим велінням імператриці (імператора), мав право на словах оголошувати височайшу волю.

Генерал-аншеф — один із вищих військових чинів. Згідно з Військовим статутом Петра І — головнокомандувач або генерал-фельдмаршал. Пізніше чин генерал-аншефа означав повного генерала.

Генерал-губернатор — вищий урядовий чиновник російської адміністрації на місцях, у руках якого зосереджувалася цивільна і військова влада. Підпорядковувався безпосередньо монарху.

Генерал-майор — за Табелем про ранги військовий чин IV класу.

Генерал-поручик — військовий чин; пізніше замінений чином дивізіонного генерала.

Генерал-фельдмаршал — за Табелем про ранги військовий чин І класу.

Голь — шовкова китайська тканина.

Гризет (грезет, резет) — однотонна вовняна чи низькосортна шовкова тканина з дрібним квітковим малюнком звичайно сірого кольору з сірим тканим візерунком.

Губернатор — вищий урядовий чиновник адміністративно-територіальної одиниці — губернії.

Дари (святі дари) — хліб (проскура) та вино в таїнстві причастя.

Дароносиця — переносна священна посудина, в якій зберігаються запасні священні дари.

Дарохранительниця — одна з головних священних посудин, яка знаходиться у вівтарі. У ній зберігаються святі дари (“запасні” і “попередньоосвячені”).

Десниця — права рука або просто рука.

Десятина — поземельна міра. Дорівнювала 2400 кв. сажень, тобто 1,09 гектара.

Дикірій — ставник із двома свічками, що використовується при архієрейському служінні.

Дискос — одна з головних священицьких посудин, яка використовується при літургії. Являє собою невелике блюдо на підставці, на якому освячуються проскури.

Дійсний статський радник — за Табелем про ранги чиновник ІV класу.

Драгуни — вид кавалерії, призначений вести бій у кінному і пішому строю; згодом у більшості армій драгуни стали відрізнятись від інших кавалерійських частин лише формою одягу.

Духовне правління — орган церковної влади, один із ланцюгів у вертикалі взаємин архієрея і консисторії із парафіяльним духовенством.

Дячок — член причту, який не входить до церковної ієрархії, але поставлений на церковне служіння.

Еклесіарх — посадова особа Східної церкви, яка доглядає за порядком у храмі.

Економ — диякон, помічник єпархіального архієрея, який відав церковним майном.

Екстракт — короткий виклад справи з наведенням витягів із документів.

Євангеліє — ранньохристиянські твори, в яких йдеться про земне життя Ісуса Христа. Канонічних чотири: від Марка, Матфея, Луки та Іоанна. Одне з головних джерел християнського вчення та культу.

Єктенія — ряд молитовних прохань, який складає важливу частину всіх церковних богослужінь.

Єлей — оливкове масло, яке використовується для горіння в лампадах перед іконами. Єлеєм здійснюється єлепомазання — обряд, що відбувається в церкві на всеношні. Єлей використовується і під час єлеосвячення — одного з семи таїнств.

Єпархія — церковно-адміністративна одиниця, підпорядкована єпархіальному архієрею.

Єпитимія — спокутування віруючим своєї провини під наглядом духовника.

Єпитрахиль — частина богослужебного вбрання священика, яка надівається на шию.

Єфимок — російська назва талеру — монети, що використовувалась у грошовому обігу Росії.

Жертовник — стіл у вівтарі православного храму, на якому здійснюється проскомідія. На ньому зберігаються священні посудини до їх використання на літургії.

Заказ (духовний заказ) — церковно-адміністративна одиниця; очолювався закажчиком, який виконував посередницькі функції між єпархіальним керівництвом і парафіяльним духовенством. Підпорядковувався протопопу (духовному правлінню).

Заштатний монастир — обитель, на яку не виділялося грошей з казни.

Звездиця (звезда) — належність дискосу, яка використовується при проведенні православної літургії. Покликана не допускати покрови і воздух до безпосереднього контакту з приготованими для причастя частинками хліба і не дає їм змішуватись між собою.

Земський комісар — посадова особа, яка діяла в губернії чи провінції, підпорядковуючись губернатору чи воєводі. До кола обов’язків входило: перепис населення; збирання податків; вирішення спорів стосовно земельних меж; словесний суд; відведення квартир і пасовиськ військовим командам; влаштування і утримання пошт, доріг і переправ; супровід перехожих команд, постачання гужовим транспортом тощо.

Зимівник — господарський осередок і житло запорозьких козаків.

Значковий товариш — звання привілейованої верхівки заможного козацтва в полках Лівобережної України.

Золотник — одиниця ваги. 1 золотник = 1/3 лота = 1/96 фунта = 4,267 г.

Зюйд — південь.

Іверці — грузини.

Ігумен — настоятель або помічник настоятеля монастиря.

Ієрей — священик.

Ієромонах — чернець, який має сан священика.

Ізвет — донос, повідомлення.

Ізограф — іконописець.

Ізустно — особисто.

Іконостас — у церкві художньо оздоблена стіна — перегородка зі вставленими в неї іконами, що відділяє вівтар від центральної частини.

Індітія — зовнішнє вбрання престолу у вівтарі. Символізує славу престолу Божого.

Інок — чернець.

Ірмологій (ярмолой, ірмолой) — богослужебна книга, яка містить молитви, що призначені для співу, а не читання.

Кадильниця (кадило) — посудина для куріння фіміамів, яка використовується при богослужінні.

Каламайка — цупка густа льняна тканина.

Камергер — один із придворних чинів. За Катерини ІІ головною особою при дворі офіційно вважався обер-камергер, якому були підпорядковані камергери та камер-юнкери.

Камилавка — головний убір ченця, що носиться під клобуком; головний убір, що давався як відзнака представникам білого духовенства.

Камлот — вовняна або напіввовняна тканина.

Камя (камка) — шовкова китайська тканина з розводами.

Канават — шовкова кольорова тканина із візерунками.

Канонік — богослужебна книга, яка містить вибрані канони Богоматері, безплотним силам, ангелу охоронцю та іншим, а також деякі інші акафісти та молитви. Крім того — низенький столик, на якому стоїть зображення розп’яття і встановлена підставка для свічок. Перед каноніком служаться панахиди.

Капітан — за Табелем про ранги військовий чин VIII класу.

Каплиця — християнська культова споруда, призначена для релігійних відправ і молитов. Являє собою невеличку церкву без вівтаря або простий стовп з іконою.

Капрал — молодший унтер-офіцерський чин.

Катапетазма — занавіс у царських воріт.

Катехізис — книга, затверджена вищою церковною владою як посібник для отримання християнами елементарних знань з питань віри. Переважно складався у формі запитань і відповідей.

Келійник — слуга при особі чернечого звання.

Кибитка — критий візок у кочових народів.

Китайка — густа, переважно синя шовкова гладкофарбована тканина полотняного переплетення, яку завозили з Китаю.

Кіот — божниця, дерев’яна прикрашена шафка або стулчаста рама для ікон.

Кіш — військове товариство, громада козаків Запорозької Січі; центральний орган управління Запорозьких Вольностей.

Клобук — чернецьке покривало, що одягалось зверху камилавки; іноді — сама камилавка.

Колезький радник — за Табелем про ранги чиновник VI класу.

Колезький реєстратор — за Табелем про ранги чиновник ХІV класу.

Колодник — арештант, якому надягали дерев’яні колодки.

Комендант — начальник залоги у фортеці або укріпленого району.

Кондиція — умова, стан, становище.

Консисторія — адміністративно-судова установа при єпархіальному архієреї.

Контр-адмірал — за Табелем про ранги морський чин IV класу.

Конфірмація — утвердження, рішення, затвердження.

Копіє — ніж, подібний до списа. Символізує той спис, яким воїн проколов ребра Ісусу Христу.

Копіїст — служитель, основним обов’язком якого було переписування паперів.

Кормча книга (Номоканон) — перейнятий від візантійської церкви збірник церковних та державних законів. У Росії зазнав низки змін та доповнень.

Корогва (хоругва) — тут — належність релігійної ходи, закріплене на древку полотнище із зображенням Ісуса Христа, святих.

Коряк (корець) — ківш, переважно залізний.

Кошовий отаман — найвища виборна керівна посада на Січі.

Кошовий писар — виборна вища посада на Січі, третя за значимістю у Війську Запорозькому після кошового отамана та кошового судді.

Кошовий суддя — виборна вища керівна посада на Січі, друга особа на Запорожжі після кошового отамана. Мав обов’язок судити злочинців, розглядати цивільні та кримінальні справи, виносити вироки, залишаючи, однак, кошовому остаточну їх ухвалу або скасування.

Крашеніна — груба фарбована тканина домашнього виробництва.

Крилас — місце в православному храмі, де знаходиться під час богослужіння клір (причетники та священнослужителі), якщо останні не беруть участь у богослужінні згідно з їхнім саном, а лише допомагають у читанні та співі.

Ктитор (титар, церковний староста) — світська особа, повірений парафіян, який мав піклуватись про церковне майно і виконувати низку інших функцій при церкві.

Кумівство — народна назва духовної спорідненості. Виникає внаслідок прийняття новонародженого чи дорослого від купелі при хрещенні.

Кутя (коливо) — як правило, суміш вареного зерна з медом, яка вживається при здійсненні панахиди.

Ладан — ароматична смола. Використовується для ароматичного куріння при релігійних обрядах.

Ландміліцейські полки — поселенське військо, створене у XVIII ст. для оборони південних кордонів Російської держави.

Лжиця (ложиця) — ложка з хрестом на рукоятці, яка використовується при причасті.

Літургія — головне з християнських богослужінь, під час якого виконуються обряди, пов’язані з таїнством причастя.

Лот — одиниця ваги. 1 лот = 3 золотники = 1/32 фунта = 12,801 г.

Люстрин — вовняна або напіввовняна тканина.

Мантія — верхній одяг ченців без рукавів.

Маргарит — збірник слів Іоанна Златоуста.

Межування — сукупність технічних та юридичних дій, які мають метою визначення і затвердження (спеціальними знаками та актами) кордонів поземельних володінь.

Метрична книга — публічна книга для запису народжень, вінчань і смертей.

Миро — речовина, яка використовується християнською церквою в таїнстві миропомазання. Дві основні складові — оливкове масло і біле виноградне вино.

Мироносиця — священна посудина для зберігання мира.

Миряни — люди, які не мають духовного звання і не належать до духовного сану.

Мінея — назва кількох богослужебних книг православної церкви. Є мінея загальна, яка містить загальні молитви для всіх святих одного лику: апостолу, мученику, преподобному тощо, а також загальні богослужіння цілих категорій свят: свята Господні, Богородиці, ангелів тощо. Місячна мінея складається з 12 книг, кожна з яких містить молитви, які мають читатись у певний місяць. Четьї мінеї — твори церковно-історичної та духовно-учительської літератури, в яких по днях і місяцях подаються розповіді про житія святих.

Набедреник — чотирикутний плат із зображенням хреста, який давався як перша нагорода священикам і носився при стегні з правого боку.

Набійка — тканина з візерунком.

Навечірня — одна з повсякденних церковних служб православної церкви.

Надвірний радник — за Табелем про ранги чиновник VII класу.

Налоєць (налой, аналогій) — пюпітр, який використовується при богослужінні. На нього кладеться Євангеліє при його читанні, а також Євангеліє, хрест та ікони, коли вони пропонуються присутнім у храмі для поклоніння.

Нарочний — особа, послана з терміновим завданням, донесенням, повідомленням; гонець, кур’єр.

Нарукавники (поручі, нараквиці) — одна з приналежностей священицького одягу, яка вживається для стягування рукавів підризника на кистях рук.

Обер-секретар — старший секретар Синоду.

Обитель — монастир.

Однодворець — державний селянин.

Октоїх (восьмигласник) — богослужебна книга, яка містить співи, розділені на вісім голосів або наспівів.

Опліччя (наплічник) — елемент священицького вбрання.

Орар — частина одягу диякона, яка являє собою довгу стрічку.

Ордер — офіційний документ, що містив наказ, розпорядження.

Осмогласіє — система, що використовується при музичному оформленні православного богослужіння.

Ост — схід.

Паламар — один із нижчих церковнослужителів у православній церкві, головним обов’язком якого є дзвонити у дзвони, брати участь у криласному співі і прислужувати при богослужінні.

Паланка — адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького; укріплення, місце перебування полкової адміністрації.

Панахида — заупокійна служба, відправа по померлих.

Пандекти — одна зі складових частин законодавчої компіляції Юстиніана (Corpus Juris Civilis).

Панікадило — великий ставник з більш ніж 12 свічками, що стоїть перед іконою в храмі, або ж підвісна церковна люстра.

Паперть — зовнішній притвор, невкрита площадка біля храму, на якій жебраки просять подаяння.

Парафія — нижча церковно-адміністративна організація, що об’єднує віруючих, яких обслуговує причт одного храму або одна духовна особа.

Паспорт (письмовий вид) — письмовий дозвіл на виїзд, постій тощо.

Патерик — загальна назва збірників дидактичних новел про подвиги християнських ченців, а також їхніх повчальних висловів.

Перелюб — тілесне злиття особи, яка перебуває у шлюбі, з особою сторонньою.

Підполковник — за Табелем про ранги військовий чин VII класу.

Підпоручик — за Табелем про ранги військовий чин ХII класу.

Підризник — нижній одяг священиків та архієреїв; зазвичай виготовляється з тканини світлого кольору.

Пікінери, пікінерські полки — військовопоселенські полки на Україні.

Плащаниця — велике, в повний зріст, зображення тіла Ісуса Христа, знятого з хреста і покладеного в гроб.

Повиття — підрозділ установи, де зберігались і розподілялись списки справ, протоколи тощо.

Подорожня — письмовий дозвіл на виїзд; документ з розпорядженням урядової адміністрації про надання підвід або видання подорожніх грошей певній особі.

Позумент — басон, виріб, який використовується для прикрашання одягу, меблі, драпірування тощо. Може включати різні шнури, тасьму, бахрому, кисті тощо.

Покров — плати, що використовуються під час літургії. Зазвичай їх три — для потиру, для дискосу і для обох разом. Останній називається воздухом.

Полковник — за Табелем про ранги військовий чин VI класу.

Половинний (половинопарафіяльний) священик — священик релігійної споруди, у причті якої знаходились дві особи відповідного сану (не враховуючи заштатних та вікарних священиків).

Полутабенок — різновид шовкової тканини.

Помісний собор — збори єпископів та інших ієрархів однієї місцевості, самостійної (автокефальної) церкви або її окремої частини (країни, місцевості, провінції), які відбуваються для вирішення питань, що виникають в її межах стосовно віровчення, устрою, управління та дисципліни.

Поручик — за Табелем про ранги військовий чин Х класу.

Послушник — особа, яка готувалася стати ченцем і відбувала випробувальний термін.

Потир — чаша, з якої православні причащаються тіла та крові Христових.

Правильник — богослужебна книга, призначена як для священиків, так і для мирян, що містить правила підготовки до причастя, а також служби та молитви.

Прапорщик — за Табелем про ранги військовий чин ХIII класу.

Престол — головна частина вівтаря християнського храму.

Притвор — західна частина храму, яка зазвичай відділяється від середньої частини глухою стіною.

Причастя (євхаристія) — одне з головних церковних таїнств. Його здійснення складає головне християнське богослужіння — літургію. Згідно зі вченням церкви, в євхаристії хліб та вино перетворюються в тіло та кров Христа.

Причетник — член причту церкви; спільна назва всіх кліриків за виключенням священиків та дияконів.

Причт — склад осіб, які служать при одній релігійній споруді. Може включати як священно-, так і церковнослужителів.

Прогонні гроші — сума, що видавалась певній особі для покриття подорожніх витрат.

Пролог — церковно-учительний збірник, до якого включені житія святих, повчання, церковно-учительні розповіді.

Промеморія — різновид документів, якими обмінювались інстанції одного рівня (рівні за положенням установи, не підпорядковані одна одній).

Проскомідія — перша частина літургії, в якій священнослужителі проводять підготовку до здійснення причастя.

Проскура — спеціальний хліб, який використовується для здійснення євхаристії.

Протодиякон — перший або головний диякон при єпархії, який зазвичай займає місце при кафедральному соборі єпархіального міста.

Протоієрей — перший серед священиків при церкві. Зазвичай — настоятель храму. Проте звання протоієрея може даватись не у зв’язку з настоятельством, а як почесна особиста відзнака.

Протопоп — представник церковної ієрархії, настоятель.

Псалтир (книга псалмів) — одна з біблійних книг Старого Завіту; складається з 151 пісні (псалма).

Пуд — одиниця ваги. 1 пуд = 40 фунтів = 16,3805 кг.

Пустинь — усамітнений монастир або келія.

Райяти — у мусульманських країнах Близького та Середнього Сходу спочатку — всі підлеглі, пізніше — безпосередньо податна верства. В Османській імперії XVIII ст. турки стали називати райятами (райя) тільки немусульманське населення незалежно від соціального стану.

Резидент — посол, уповноважений.

Ретраншемент — військове укріплення, яке розміщувалось позаду головної позиції того, хто оборонявся.

Риза — одяг, в який священнослужителі та деякі церковнослужителі вбираються під час богослужінь. Крім того, — металеве вбрання ікон, яке залишає відкритим на образі лише лик святого та його руки.

Ризниця — місце при вівтарі, де зберігаються ризи.

Ризничий — завідуючий ризницею в монастирі.

Ріпіда — належність для богослужіння в православній церкві. Її призначення — відганяти літаючих комах від святих дарів. Являє собою срібний або визолочений диск на довгій рукоятці.

Ротмістр — за Табелем про ранги військовий чин VIII класу. Капітан у кінноті, командир ескадрону.

Ружна церква — храм, причт якого знаходився на жалуванні.

Рясофор — ношення в монастирі чернецької ряси з клобуком особою, яка не пройшла постриг.

Рясофорний чернець — послушник, який отримав від настоятеля благословення на носіння ряси з клобуком.

Сажень — давня одиниця довжини. Прямий сажень дорівнював приблизно 152 і 176 см.

Сажень навкісний — міра довжини, що визначалась відстанню від п’яти лівої ноги до кінчиків пальців піднятої правої руки.

Святотатство — як майнове посягання, спрямоване на священні або освячені предмети, включає два аспекти: корисний намір і образу релігійних почуттів віруючих.

Священні посудини — у широкому значенні — всі посудини та речі, які використовуються при богослужіннях. У вузькому значенні — посудини, які використовуються при здійсненні таїнства причастя, а також як посудина для зберігання святого мира.

Секунд-майор — молодший штаб-офіцерський чин у російських військах.

Синод — колегіальний орган центральної влади в Російській імперії, через який діяли монархи в церковному управлінні.

Синодальний реєстратор — за Табелем про ранги чиновник ХІІІ класу.

Сказка — вид документа, свідчення.

Скрепа — затвердження підписом; підпис.

Служебник (літургіаріон) — богослужебна книга для священика та диякона, що містить викладення літургій та інших служб.

Соборний ключар — особа, яка розпоряджається ризницею в кафедральному соборі.

Сорокоуст — сорокаденна заупокійна церковна служба.

Сотня — адміністративно-територіальна і військова одиниця на Лівобережній і Слобідській Україні в 2-й половині XVII – XVIII ст. Складова частина полку.

Список — списане з документа, копія.

Ставропігійний монастир — обитель, незалежна від місцевого єпархіального архієрея і підпорядкована безпосередньо Синоду (патріарху).

Стихар — прямий, довгий, з широкими рукавами, одяг священнослужителя.

Тафта — легка тканина полотняного переплетення.

Товща — густий ліс, нетрі.

Требник — богослужебна книга, що містить священнодійства та молитвослов’я, які здійснюються в разі потреби одного чи кількох християн за особливих умов. Требники поділяються на дві частини, з яких перша містить виклад порядку здійснення таїнств, а друга включає молитвослов’я на кожну требу.

Трефолой — анфологіон, богослужебна книга, що містить служби свят Господніх, Богородичних та святих.

Трикірій — ставник із трьома свічками, яким, як і дикірієм, архієрей благословляє народ.

Трип — шерстяний меблевий плюш, нижня основа якого льняна чи паперова, а верхня основа камвольна шерстяна.

Тріод — дві богослужебні книги: Пісна тріод містить молитви для днів підготовки до посту і самого Великого посту; Квітна тріод включає молитви, починаючи з Великодня.

Указний обшук — попереднє з’ясування священно- та церковнослужителями через розпитування молодого та нареченої, їх родичів і поручителів, вивчення письмових документів на предмет перешкод для вінчання.

Фініфть — живописна емаль для покриття металевих виробів.

Форштадт — передмістя.

Фунт — одиниця ваги (маси). Дорівнював 0,4095 кг.

Хіротонія — висвячення особи в ту чи іншу ступінь духовного служіння.

Хори — галерея в церкві; в ній можуть стояти і молитися присутні на богослужінні.

Храмова ікона — зображення того свята чи того святого, на честь якого освячено храм.

Царські ворота (царські двері) — головні ворота храму, обов’язково звернені на захід і розташовані навпроти вівтаря. Крім того, це головний вхід із церкви до вівтаря, головні двері іконостаса, які ведуть до тієї частини вівтаря, де розташований престол.

Царські дні — високоурочисті дні і дні народження та тезоіменитства інших, крім імператора, імператриці, наслідника та його дружини, осіб царствуючого роду.

Церковне коло — призначення хронологічного порядку, в якому протягом року здійснюються богослужіння на честь святих і великих церковних подій.

Церковний собор — збори пастирів та вчителів церкви, що відбуваються для утвердження істин віри, для владнання церковних справ, для управління, підтримки і розвитку порядку та дисципліни.

Церковник — церковнослужитель.

Часослов — богослужебна книга, яка, на відміну від служебника, призначена для читців та співців. Містить порядок усіх щоденних служб, крім літургії.

Червонець — російська золота монета 3-карбованцевого номіналу, випущена в 1701 р. Містила 3,4 г. золота. Інколи карбувались подвійні червонці.

Четверик — одиниця хлібної міри, яка дорівнювала 1/8 чверті. Існував ще “малий” четверик, який дорівнював 1/24 чверті.

Четверток — четвер.

Четверть — міра об’єму сипучих тіл (1 четверть = 209,91 л.) і рідини (1 четверть = 1/4 відра = 3,08 л.).

Чинопослідування — викладення молитвословій у їх послідовності. Містить у собі вказівки, в які дні та години мають бути відправлені богослужіння, які співи та служби треба використовувати.

Чолобитна — заява, скарга або прохання окремої особи чи групи осіб.

Шалевий пояс — пояс, вив’язаний мов шаль, із шерсті.

Шалевка — дошка розміром 1/2 дюйма Х 4 – 4 ½ вершки Х 2 – 3 сажень.

Шанець — невелике укріплення.

Шати — див. Риза.

Шнурозапечатна книга — книга для запису зібраних пожертв, аркуші якої прошнуровувались і на шнурі ставилась печатка.

Шпіцрутен — довга гнучка лозина, що застосовувалася для тілесних покарань у російському війську.

Штоф — важка шовкова тканина, переважно з крупним тканим візерунком.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2004 – 2019 І.Лиман

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 14876

Модифіковано : 16.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.