Словник застарілих та рідковживаних слів

Адрес-календар (адресна книга) – списки мешканців міст, державних чиновників, представників окремих професій чи верств; могли включати різноманітні топографічні, статистичні та інші дані про населені пункти.

Архієрей – представник вищої церковної ієрархії.

Аршин – міра довжини, у другій половині ХІХ ст. дорівнювала 71,11870 см.

Баллатировка – голосування.

Благочинний – духовна посада середньої ланки. Безпосередньо контролював діяльність парафіяльного духовенства.

Вакація – канікули.

Велика княгиня – титул, що носила дружина Великого князя за умови, що її шлюб укладений із дозволу імператора, а вона сама належала до володарного дому.

Великий князь – титул, що належав синам, братам, по чоловічій лінії – і онукам, правнукам і праправнукам імператора.

Верста – міра довжини. Дорівнювала 500 сажнів (1066,8 метра).

Високоблагородіє – титулування цивільних чиновників від восьмого до шостого класу і офіцерів від капітана до полковника та їхніх дружин.

Високоурочисті дні – дні сходження на престол та коронації монарха, народження та тезоіменитства імператора, імператриці, наслідника та його дружини.

Вівтар – частина храму, призначена для священнослужителів і відокремлена від середньої частини храму високим іконостасом. У вівтарі знаходиться престол з антимінсом, хрестом, Євангелієм. У вівтарі зазвичай знаходиться і жертовник.

Волость – адміністративна частина повіту.

Вспомоществование – допомога.

Высочество (Високість) – титул, що присвоюється дітям імператорів та королів. У Російській імперії титул Імператорська Високість носили Наслідник Цесаревич, Великі Князі і Великі Княжни – сини, доньки, брати, сестри, а по чоловічій лінії – і всі онуки імператора.

Гектограф – апарат для друку відбитків з тексту чи малюнків за допомогою особливої желатинової маси.

Генерал-губернатор – вищий урядовий чиновник російської адміністрації на місцях, у руках якого зосереджувалася цивільна і військова влада. Підпорядковувався безпосередньо монарху.

Генерал-майор – за Табелем про ранги військовий чин IV класу.

Гербовий збір – мито, що стягувалось шляхом обов’язкового, у певних випадках, використання гербового паперу.

Гербовий папір – державний клеймлений папір або папір з наклеєною купованою спеціальною маркою.

Гільдія – один з розрядів, на які поділялось купецтво залежно від розмірів капіталу і роду торгівлі.

Гласний – депутат, обраний представник.

Гофмейстер – за Табелем про ранги придворний чин ІІI класу.

Губернатор – вищий урядовий чиновник адміністративно-територіальної одиниці – губернії.

Губернський секретар – за Табелем про ранги чиновник ХІI класу.

Давні мови – грецька та латина.

Депеша – телеграма, офіційне повідомлення.

Державна Рада – вища (до 1906 р.) законодорадча державна установа Російської імперії, створена в 1810 р. за проектом М.М. Сперанського.

Десятина – поземельна міра. Дорівнювала 2400 кв. сажень, тобто 1,09 гектара. Економічна або господарська десятина дорівнювала 3200 кв. сажень.

Диякон – священнослужитель, представник білого духовенства, який не має духовної влади, будучи позбавлений права відпускати гріхи, не може, за деяким винятком, здійснювати таїнства, самостійно правити службу Божу.

Дійсний статський радник – за Табелем про ранги чиновник ІV класу.

Дійсний таємний радник – за Табелем про ранги чиновник ІI класу.

Духовна академія – вищий щабель духовних навчальних закладів.

Его Сиятельство – титул, що в Російській імперії присвоювався всім княжим (які не мали титул Світлості) і графським родам.

Еспадрон – тупа шпага (палаш) для фехтування.

Євангеліє – ранньохристиянські твори, в яких йдеться про земне життя Ісуса Христа. Канонічних чотири: від Марка, Матфея, Луки та Іоанна. Одне з головних джерел християнського вчення та культу.

Єпархія – церковно-адміністративна одиниця, підпорядкована єпархіальному архієрею.

Єпископ – особа, що має третю ступінь священства, вищу після диякона та ієрея; глава єпархії, єпархіальний архієрей.

Закон Божий – один з основних навчальних предметів початкових і середніх навчальних закладів, що передбачав навчання догматам віри та правилам моральності, заснованим на релігійному вченні, а також прищеплення знань про богослужіння та історію релігії.

Законовчитель – викладач Закону Божого.

Земства – система місцевого загальностанового самоуправління, запроваджена в ході Земської реформи 1864 р. згідно «Положення про губернські і повітові земські установи».

Казна (тут) – державний бюджет.

Камилавка – головний убір ченця, що носиться під клобуком; головний убір, що давався як відзнака представникам білого духовенства.

Капітан – за Табелем про ранги військовий чин VIII класу.

Катехізис – книга, затверджена вищою церковною владою як посібник для отримання християнами елементарних знань з питань віри. Переважно складався у формі запитань і відповідей.

Квадратний аршин – поземельна міра. 1 кв. аршин = 256 кв. верш. = 5 4/9 кв. фут. = 384 кв. дюйм = 505786,91 кв. мм.

Колезький асесор – за Табелем про ранги чиновник VІІІ класу.

Колезький радник – за Табелем про ранги чиновник VI класу.

Колезький реєстратор – за Табелем про ранги чиновник ХІV класу.

Колезький секретар – за Табелем про ранги чиновник Х класу.

Кондиція – умова, стан, становище.

Консисторія – адміністративно-судова установа при єпархіальному архієреї.

Космографія – навчальний предмет середньої школи, в якому викладалось загальне вчення про земну кулю та Всесвіт.

Ксендз (ксьондз, польською – ksiadz) – католицький священик.

Кубічний сажень – кубічна міра. 1 куб. сажень = 27 куб. арш. 343 куб. фут.

Маніфест – урочистий документ монарха, у якому він проголошував свої права, наміри, повідомляв про надзвичайну подію або про вжиття важливих заходів.

Метрична книга – публічна книга для запису народжень, вінчань і смертей.

Мировий суд – запроваджений у Російській імперії в 1864 р. суд першої інстанції з кримінальних та цивільних справ.

Міщани – стан у Російській імперії, що включав різні категорії міських мешканців (ремісників, дрібних торговців, дрібних домовласників тощо). Майнові та станові права міщан були визначені Жалуваною грамотою містам 1785 р.

Набедреник – чотирикутний плат із зображенням хреста, який давався як перша нагорода священикам і носився при стегні з правого боку.

Надвірний радник – за Табелем про ранги чиновник VII класу.

Настоятель – старша духовна особа в монастирі, храмі.

Обиватель – мешканець, приписаний до податної верстви.

Парафія – нижча церковно-адміністративна організація, що об’єднує віруючих, яких обслуговує причт одного храму або одна духовна особа.

Пастир – священик як керівник пастви.

Передержка – перевищення (кошторису).

Письмоводитель – служитель канцелярії, писар, діловод.

Підполковник – за Табелем про ранги військовий чин VII класу.

Повіт – адміністративно-територіальна одиниця в складі губернії.

Поручик – за Табелем про ранги військовий чин Х класу.

Превосходительство – титулування осіб, що мали на військовій службі чин генерал-майора чи генерал-лейтенанта, в цивільній – чин четвертого або третього класу.

Предводитель дворянства – виборний представник дворянської верстви губернії або повіту, який головував у земському зібранні.

Препроводить – передати.

Приват-доцент – вчене звання позаштатного викладача вищої школи, що дорівнювало званню доцента.

Присовокупить – додати.

Пристав – начальник поліції невеликої адміністративної одиниці.

Причастя (євхаристія) – одне з головних церковних таїнств. Його здійснення складає головне християнське богослужіння – літургію. Згідно зі вченням церкви, в євхаристії хліб та вино перетворюються в тіло та кров Христа.

Причт – склад осіб, які служать при одній релігійній споруді. Може включати як священно-, так і церковнослужителів.

Прогімназія – неповна гімназія (з чотири- або шестирічним курсом).

Пропедевтика – вступ до тієї чи іншої науки, повідомлення попередніх відомостей по щось.

Протоієрей – перший серед священиків при церкві. Зазвичай – настоятель храму. Проте звання протоієрея може даватись не у зв’язку з настоятельством, а як почесна особиста відзнака.

Псаломщик – нижній служитель у церкві, обов’язком якого є читання і спів на криласі, а також ведення церковного справочинства.

Пуд – одиниця ваги. 1 пуд = 40 фунтів = 16,38 кг.

Ротмістр – за Табелем про ранги військовий чин VIII класу. Капітан у кінноті, командир ескадрону.

Сажень – давня одиниця довжини. У другій половині ХІХ ст. 1 сажень = 7 фут. = 84 дюйм. = 840 лініям = 3 арш. = 48 вірш. = 2 метри 13 см. 3,561 мм. Сажень навкісний – міра довжини, що визначалась відстанню від п’яти лівої ноги до кінчиків пальців піднятої правої руки.

Священик (ієрей) – священнослужитель, представник білого духовенства, який має канонічне право здійснювати таїнства (крім висвячення антимінсів, освячення миро) і богослужіння.

Семінарія – навчальний заклад. Основною функцією духовної семінарії є підготовка майбутніх священнослужителів до виконання службових обов’язків. Завданням учительської семінарії була підготовка викладачів початкової і середньої школи.

Сенат – вищий орган управління в Росії, запроваджений Петром І 22 лютого 1711 р. З початку ХІХ ст. трансформований на вищий орган суду та нагляду.

Синод – вищий орган духовної влади в Російській імперії, через який діяли монархи в церковному управлінні.

Скуфія – покривало для священнослужителів при відправлянні треб просто неба, в непогоду; вид нагороди священикам.

Собор – храм, який служить місцем проведення богослужінь духовенством кількох парафій. Переважно – кафедральний храм у єпархіальному місті. Крім того, – головний храм у місті, іншому населеному пункті, храм у великому монастирі.

Сповідь – видима, обрядова частина таїнства каяття, що полягає в сповідуванні християнином своїх гріхів перед Богом у присутності свідка-священика.

Справник – начальник повітової поліції.

Статський радник – за Табелем про ранги цивільний чин V класу.

Стол – відділення в установі, що відало якимось відносно вузьким колом справ.

Столоначальник – чиновник, начальник відділення в установі.

Страсний тиждень (седмиця) – останній тиждень Великого посту, який покликаний нагадати віруючим про страждання (страсті) Ісуса Христа перед його мученицькою смертю на хресті.

Таємний радник – за Табелем про ранги цивільний чин III класу.

Телурій – прилад, що демонструє рух Землі навколо Сонця.

Титулярний радник – за Табелем про ранги цивільний чин IX класу.

Товариш міністра – заступник міністра.

Трахома – хронічне вірусне захворювання очей.

Треба – релігійний обряд, який здійснює священнослужитель на прохання віруючих. Треба, якій приписується таємнича благодатна сила, включає в себе молитви і ритуальні дії, які чиняться в певному порядку.

Унтер-офіцер – начальствуючі нижні військові чини.

Флігель – прибудова до головної споруди або будівля на дворі споруди.

Формулярний список – послужний список, головний документ службового стану кожного офіцера, чиновника військового або цивільного відомства, канцелярського служителя.

Фунт – одиниця ваги (маси). Дорівнював 0,4 кг.

Царські ворота (царські двері) – головні ворота храму, обов’язково звернені на захід і розташовані навпроти вівтаря. Крім того, це головний вхід із церкви до вівтаря, головні двері іконостаса, які ведуть до тієї частини вівтаря, де розташований престол.

Церковний староста (титар) – світська особа, повірений парафіян, який мав піклуватись про церковне майно і виконувати низку інших функцій при церкві.

Церковник – церковнослужитель.

Цесаревич – син коронованої особи.

Циркуляр – актовий документ, що виходив від певної установи або посадової особи і адресувався кільком підпорядкованим особам або установам. Зазвичай носив загальноінструктивний характер.

Штабс-капітан – за Табелем про ранги військовий чин ІХ класу.

Юнкер – звання, присвоєне нижнім чинам, які проходили курс наук у військових і юнкерських училищах.