Словник застарілих та рідковживаних слів

І.І. Лиман, В.М. Константінова

Антрепренер – особа, що очолювала приватний театральний заклад або орендувала казенний театр.

Арнаутка – сорт пшениці.

Артель – об’єднання групи людей для спільної праці з певною участю в прибутках і спільною відповідальністю.

Архієрей – представник вищої церковної ієрархії.

Архімандрит – почесний титул, яким називались ігумени найважливіших монастирів єпархії.

Аршин – міра довжини, у ХІХ ст. дорівнювала 71,11870 см.

Баллатировка – голосування.

Баши-бузуки – загони турецької іррегулярної піхоти, що вербувались з найбільш войовничих народів Османської держави, переважно у Албанії та в Малій Азії. Дослівний переклад – «сорвиголова».

беспоповці – адепти напрямку у старообрядництві, який будувався на переконанні, що на землі немає істинної церкви, таїнств, не має і не може бути священства.

Велика княгиня – титул, що носила дружина Великого князя за умови, що її шлюб укладений із дозволу імператора, а вона сама належала до володарного дому.

Верста –міра довжини. Дорівнювала 500 сажнів (1066,8 метра).

Високоурочисті дні – дні сходження на престол та коронації монарха, народження та тезоіменитства імператора, імператриці, наслідника та його дружини.

Вівтар – частина храму, призначена для священнослужителів і відокремлена від середньої частини храму високим іконостасом. У вівтарі знаходиться престол з антимінсом, хрестом, Євангелієм. У вівтарі зазвичай знаходиться і жертовник.

Волость – адміністративна частина повіту.

Височество (Високість) – титул, що присвоюється дітям імператорів та королів. У Російській імперії титул Імператорська Високість носили Наслідник Цесаревич, Великі князі і Великі княжни – сини, доньки, брати, сестри, а по чоловічій лінії – і всі онуки імператора.

Гарнавка – сорт пшениці.

Генерал – звання або чин вищого командного складу армії.

Генерал-ад’ютант – почесне звання наближених до монарха осіб; обирався з генералів за особистим велінням імператора, мав право на словах оголошувати височайшу волю.

Генерал-губернатор – вищий урядовий чиновник російської адміністрації на місцях, у руках якого зосереджувалася цивільна і військова влада. Підпорядковувався беспосередньо монарху.

Генерал-майор – за Табелем про ранги військовий чин IV класу.

Гешефт – торгова оборутка, спекуляція. Отримання вигоди в ситуації, яка вимагає безкорисливості.

Гільдія – один з розрядів, на які поділялось купецтво залежно від розмірів капіталу і роду торгівлі.

Гімназія – середній навчальний заклад.

Гласний – депутат, обраний представник.

Губернатор – вищий урядовий чиновник адміністративно-територіальної одиниці – губернії.

Гусар – військовий частин легкої кавалерії, вбраний у форму угорського зразка.

Державна Рада – вища (до 1906 р.) законодорадча державна установа Російської імперії, створена в 1810 р. за проектом М.М. Сперанського.

Десниця – права рука або просто рука.

Десятина – поземельна міра. Дорівнювала 2400 кв. сажень, тобто 1,09 гектара. Економічна або господарська десятина дорівнювала 3200 кв. сажень.

Диякон – священнослужитель, представник білого духовенства, який не має духовної влади, позбавлений права відпускати гріхи, не може, за деяким винятком, здійснювати таїнства, самостійно правити службу Божу.

Его Сиятельство – титул, що в Російській імперії присвоювався всім княжим (які не мали титул Світлості) і графським родам.

Епізоотія – повальне поширення епідемічної хвороби серед тварин.

Євангеліє – ранньохристиянські твори, в яких йдеться про земне життя Ісуса Христа. Канонічних чотири: від Марка, Матфея, Луки та Іоанна. Одне з головних джерел християнського вчення та культу.

Єдиновірство (єдиновірська церква) – вид возз’єднання старообрядців із офіційною православною церквою, при якому за старообрядцями зберігається право проводити богослужіння і таїнства за стародруками і своїми обрядами за умови підпорядкування в ієрархічному відношенні православній офіційній церкві і прийняття священнослужителів від православних архієреїв.

Єпархія – церковно-адміністративна одиниця, підпорядкована єпархіальному архієрею.

Єпископ – особа, що має третю ступінь священства, вищу після диякона та ієрея; глава єпархії, єпархіальний архієрей.

Єпитимія – спокутування віруючим своєї провини під наглядом духовника.

Жертовник – стіл у вівтарі православного храму, на якому здійснюється проскомідія. На ньому зберігаються священні посудини до їх використання на літургії.

Закон Божий – один з основних навчальних предметів початкових і середніх навчальних закладів, що передбачав навчання догматам віри та правилам моральності, заснованим на релігійному вченні, а також прищеплення знань про богослужіння та історію релігії.

Законоучитель – викладач Закону Божого.

Заутреня (утреня) – одне з богослужінь добового кола, що проводиться вранці.

Земства – система місцевого загальностанового самоуправління, запроваджена в ході Земської реформи 1864 р. згідно «Положення про губернські і повітові земські установи».

Ієромонах – чернець у сані священика.

Іконостас – у церкві художньо оздоблена стіна – перегородка зі вставленими в неї іконами, що відділяє вівтар від центральної частини.

Каботаж – судноплавство між портами однієї держави. Прибережне судноплавство. Флот прибережного плавання.

Казенна палата – орган губернського управління, запроваджений у 1775 р.

Казна (тут) – державний бюджет.

Канонік – католицький соборний священик.

Капітан 1 рангу – за Табелем про ранги морський чин VI класу.

Клеврет – поплічник, посіпака, прибічник (в негативному значенні).

Колезький асесор – за Табелем про ранги чиновник VІІІ класу.

Колезький радник – за Табелем про ранги чиновник VI класу.

Колезький секретар – за Табелем про ранги чиновник Х класу.

Контр-адмірал – за Табелем про ранги морський чин IV класу.

Корнет – один з молодших офіцерських чинів в кавалерії. Відповідав підпорутчику в піхоті.

Ксендз (ксьондз, польською – ksiadz) – католицький священик.

Кунштюк – ловкий трюк, забавна витівка.

Літургія – головне з християнських богослужінь, під час якого виконуються обряди, пов’язані з таїнством причастя.

Майор – військовий чин VІІІ класу, перший штаб-офіцерський чин.

Маніфест – урочистий документ монарха, в якому він проголошував свої права, наміри, повідомляв про надзвичайну подію або про вживання важливих заходів.

Марсала – Сорт десертного виноградного вина (від назви міста Marsala в Сицилії).

Мировий суд – запроваджений у Російській імперії в 1864 р. суд першої інстанції з кримінальних та цивільних справ.

Мироїд – експлуататор, особа, яка живе за рахунок чужої праці.

Миропомазання – таїнство, яке символізує освячення і зміцнення духовних сил християнина на шляху до спасіння. Здійснюється слідом за таїнством хрещення.

Міщани – стан у Російській імперії, що включав різні категорії міських мешканців (ремісників, дрібних торговців, дрібних домовласників тощо). Майнові та станові права міщан були визначені Жалуваною грамотою містам 1785 р.

Молокани – секта, адепти якої заперечують православну ієрархію, чернецтво, ікони, мощі, поклоніння святим. Християнські таїнства витлумачують духовно.

Набедреник – чотирикутний плат із зображенням хреста, який давався як перша нагорода священикам і носився при стегні з правого боку.

Надвірний радник – за Табелем про ранги чиновник VII класу.

Настоятель – старша духовна особа в монастирі, храмі.

Негоціант – оптовий купець, переважно зайнятий закордонною торгівлею.

Обер-прокурор – вища посадова особа, що очолювала Синод на правах міністра.

Острог – тюрма, в’язниця.

Пакгауз – склад для зберігання вантажів на станціях, пристанях, митницях.

Панахида – заупокійна служба, відправа по померлих.

Парафія – нижча церковно-адміністративна організація, що об’єднує віруючих, яких обслуговує причт одного храму або одна духовна особа.

Пастир – священик як керівник пастви.

Передержка – перевищення (кошторису).

Підпоручик – за Табелем про ранги військовий чин ХII класу.

Повіт – адміністративно-територіальна одиниця в складі губернії.

Полковник – за Табелем про ранги військовий чин VI класу.

Поручик – за Табелем про ранги військовий чин Х класу.

Превосходительство – титулування осіб, що мали на військовій службі чин генерал-майора чи генерал-лейтенанта, в цивільній – чин четвертого або третього класу.

Предводитель дворянства – виборний представник дворянської верстви губернії або повіту, який головував у земському зібранні.

Престол – головна частина вівтаря християнського храму.

Присовокупить – додати.

Пристав – начальник поліції невеликої адміністративної одиниці.

Причетник – член причту церкви; спільна назва всіх кліриків, за винятком священиків та дияконів.

Протоієрей – перший серед священиків при церкві. Зазвичай – настоятель храму. Проте звання протоієрея може даватись не у зв’язку з настоятельством, а як почесна особиста відзнака.

Псаломщик – нижній служитель у церкві, обов’язком якого є читання і спів на криласі, а також ведення церковного справочинства.

Псалтир (книга псалмів) – одна з біблійних книг Старого Завіту; складається з 151 пісні (псалма).

Пуд – одиниця ваги. 1 пуд = 40 фунтів = 16,3805 кг.

Регент – в православній церкві особа, яка очолює хор. Підбирає голоси для хору, навчає його, керує ним при богослужінні. Наприкінці ХІХ ст. звання регента отримували ті, хто закінчив курс регентського класу при придворній півчій капелі або у Московському синодальному училищі церковного співу.

Рекрут – новобранець, призваний на військову службу.

Ротонда – кругла або напівкругла будівля під куполом, іноді – на стовпах.

Сажень – давня одиниця довжини. У другій половині ХІХ ст. 1 сажень = 7 фут. = 84 дюйм. = 840 лініям = 3 арш. = 48 вірш. = 2 метри 13 см. 3,561 мм. Сажень навкісний – міра довжини, що визначалась відстанню від п’яти лівої ноги до кінчиків пальців піднятої правої руки.

Сантим – дрібна монета у Франції, Бельгії та деяких інших країнах, сота доля франка.

Світлейший (Ясновельможний) – частина княжого титулу, що присвоювався за особливі державні заслуги.

Священик (ієрей) – священнослужитель, представник білого духовенства, який має канонічне право здійснювати таїнства (крім висвячення антимінсів, освячення миро) і богослужіння.

Семінарія – навчальний заклад. Основною функцією духовної семінарії є підготовка майбутніх священнослужителів до виконання службових обов’язків. Завданням учительської семінарії була підготовка викладачів початкової і середньої школи.

Сенат – вищий орган управління в Росії, запроваджений Петром І 22 лютого 1711 р. З початку ХІХ ст. трансформований на вищий орган суду та нагляду.

Синод – вищий орган духовної влади в Російській імперії, через який діяли монархи в церковному управлінні.

Скуфія – покривало для священнослужителів при відправлянні треб просто неба, в непогоду; вид нагороди священикам.

Собор – храм, який служить місцем проведення богослужінь духовенством кількох парафій. Переважно – кафедральний храм у єпархіальному місті. Крім того, – головний храм у місті, іншому населеному пункті, храм у великому монастирі.

Справник – начальник повітової поліції.

Статський радник – за Табелем про ранги цивільний чин V класу.

Сулема – отруйний білий порошок хлористої ртуті.

Супостат – ворог.

Таємний радник – за Табелем про ранги цивільний чин III класу.

Титулярний радник – за Табелем про ранги цивільний чин IX класу.

Товариш – заступник.

Трамбак – невелике судно.

Унтер-офіцер – керівні нижні військові чини.

Факельцуг – (німецьке Fackelzug). Процесія з запаленими факелами.

Фельдмаршал – вищий генеральський чин.

Формуляр – послужний список, головний документ службового стану кожного офіцера, чиновника військового або цивільного відомства, канцелярського служителя.

Фунт – одиниця ваги (маси). Дорівнював 0,4 кг.

Фут – лінійна міра довжини. 1 фут = 12 дюйм. = 120 лін. = 0,42857 арш. = 6,86 вірш. = 30,47944 см.

Хори – галерея в церкві; в ній можуть стояти і молитися присутні на богослужінні.

Целковий – один карбованець (рубль).

Церковнослужитель – нижча службова посада в церкві, на яку призначають не через таїнство священства, а тільки за архієрейським благословенням.

Цесаревич – син коронованої особи.

Циркуляр – актовий документ, що виходив від певної установи або посадової особи і адресувався кільком підпорядкованим особам або установам. Зазвичай носив загальноінструктивний характер.

Часослов – богослужебна книга, яка, на відміну від служебника, призначена для читців та співців. Містить порядок усіх щоденних служб, крім літургії.

Четверть – міра об’єму сипучих тіл (1 четверть = 209,91 л.) і рідини (1 четверть = 1/4 відра = 3,08 л.).

Шкіпер – капітан комерційного судна, особа на морському судні, відповідальна за палубне майно.